Дата святкування Маланки: 13-14 січня (напередодні Старого Нового року).
Зимові свята в Україні – це не лише час затишку біля родинного вогнища, а й період магії, перевтілень та бурхливих гулянь, що сягають корінням у сиву давнину. Серед них особливе місце посідає Маланка – свято, що розриває монотонність січневих днів вибухом кольору, шуму та нестримних веселощів. Це не просто календарна дата, а справжнє театралізоване дійство, народжений з вікових вірувань та обрядів, що переносить нас у світ, де межа між буденним і сакральним стає майже прозорою.
Маланка, або як її ще називають Щедрий вечір, Щедрівка, Другий Святвечір, є одним з найколоритніших елементів української обрядовості. Вона втілює у собі дух переходу – від старого року до нового, від зимової сплячки до очікування весняного пробудження. Це свято, сповнене глибокого символізму, де кожен персонаж, кожен рух і звук мають своє значення, створюючи унікальне полотно народної культури.
Маланка
Маланка – це більше, ніж просто святкування. Це живий діалог поколінь із предками, з природою, із самими собою. У самісінькому серці зими, коли світ занурений у дрімоту, Маланка вибухає феєрверком енергії, що нагадує про неперервність життя, про вічний цикл вмирання та відродження. Вона символізує очищення, позбавлення від усього старого, віджилого, аби звільнити місце для нового, свіжого дихання прийдешнього року. Це час, коли дозволяється трохи "випустити пару", порушити звичні норми, адже сам ритуал передбачає певний хаос, який потім обертається гармонією.
Наші предки вірили, що в ніч перед Василем Старий рік проводжає Новий, і ця межа – магічна, сповнена невидимих сил та можливостей.
Кожен елемент святкування, від найгучнішого вигуку до найменшої зернини, що летить з долоні засівальника, просякнутий бажанням щастя, достатку та злагоди. Це колективна молитва за добрий урожай, за здоров'я родини, за мир у домі та на землі. Маланка – це не лише про веселощі, а й про глибоке, майже містичне єднання людини з її оточенням, з її історією.
Витоки святкування
Історія Маланки – це багатошаровий пиріг, де кожен шар відображає певний етап розвитку людської культури. Її коріння губляться у глибині віків, ще до приходу християнства на наші землі, і тісно переплетені з природними циклами та аграрними віруваннями.
Зимове сонцестояння та аграрні культи
Найперші відголоски Маланки можна знайти у давніх культах, пов'язаних із зимовим сонцестоянням – періодом, коли світло починає перемагати темряву, а день стає довшим. Для хліборобських народів це був критичний момент, що визначав майбутній урожай. Ритуали цього часу були спрямовані на забезпечення родючості землі, плодовитості худоби та добробуту всієї громади. Сміх, шум, маски мали відлякувати злих духів і прикликати добрі сили, що допомагали землі прокинутися від зимової сплячки.
Язичницькі корені та християнські нашарування
З приходом християнства багато язичницьких свят не зникли, а трансформувалися, набувши нового сенсу та символіки. Так і Маланка. Вона приурочена до дня преподобної Меланії Римлянки (13 січня за старим стилем), ім'я якої дало назву святу. Однак, незважаючи на християнське ім'я, її обряди зберегли багато елементів архаїчних, дохристиянських вірувань.
Межа між сакральним і світським, між старою вірою і новою, стиралася в цьому бурхливому дійстві, народжуючи унікальний синтез.
Головними героями свята традиційно є Маланка (дівчина, яка символізує рік, що минає, або богиню родючості) та Василь (чоловічий символ, що уособлює прийдешній рік та посівання). Їхнє ритуальне "весілля" або "гра" символізує союз неба і землі, чоловічого та жіночого начал, що є запорукою нового життя та достатку. Ця двоїстість, що поєднує старе і нове, профанне і сакральне, і робить Маланку такою багатогранною та живою.
Українські традиції Маланки
В Україні Маланка – це свято, що зберегло свою автентичність та унікальність у кожному регіоні, але з особливим розмахом та пишністю воно відзначається на Буковині, Поділлі та Західній Україні. Тут воно перетворюється на справжній карнавал, який щороку приваблює тисячі туристів та дослідників.
Карнавальна хода та перевдягання
Центром святкування є яскрава, галаслива карнавальна хода, яку називають "перебери" або "маланкарі". Місцеві жителі перевдягаються в традиційних персонажів, кожен з яких має своє символічне значення:
- Маланка (зазвичай переодягнений у жіночий одяг парубок або чоловік, який уособлює дівицю, яка готується до весілля)
- Василь (наречений Маланки, який є символом чоловічої сили та нового року)
- Дід та баба (символізують старше покоління, мудрість та циклічність життя)
- Коза (один з найдавніших тотемних символів, що уособлює родючість, життєву силу та багатство, її "вмирання" та "воскресіння" – центральний елемент дійства)
- Ведмідь (символ сили, плодючості, часто "танцює" або "бореться" з хазяями)
- Лікар (намагається "лікувати" Козу, коли вона "вмирає")
- Чорт (нечиста сила, що є частиною світобудови, його проганяють, але він додає гумору)
- Цигани та жиди (комічні персонажі, що розважають публіку)
- Козак, мисливець, солдат та багато інших.
Костюми вражають своєю винахідливістю: їх виготовляють з соломи, овечих шкур, різнокольорових стрічок, масок, які часто є справжніми витворами мистецтва. Хода супроводжується гучними піснями, танцями, грою на музичних інструментах, дзвіночками та тріскачками, що мають відлякувати злих духів і привертати удачу.
Засівання та побажання достатку
Ранок 14 січня (дня святого Василя) починається з давнього ритуалу засівання. Молоді хлопці, а подекуди й діти, збираються групами і йдуть від хати до хати, розсипаючи зерно (жито, пшеницю, овес) по долівці та бажаючи господарям достатку, здоров'я та багатого врожаю. При цьому вони промовляють традиційні засівальні пісні:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком Вас вітаю! На щастя, на здоров'я, на Новий рік, щоб уродило краще, ніж торік!
За це господарі обдаровують засівальників солодощами, пиріжками та грошима, запрошуючи їх до столу. Вважається, що чим більше засівальників відвідає дім, тим щедрішим буде рік.
Святковий стіл і частування
Маланка, як і Різдво, не обходиться без щедрого столу. Головною стравою є "щедра кутя", яка, на відміну від пісної різдвяної, готується з молоком, маслом, смальцем. На столі обов'язково присутні м'ясні страви: домашні ковбаси, печеня, холодець, вареники з сиром та м'ясом, млинці, пиріжки з різними начинками. Це символ достатку та благополуччя. Господарі намагаються, аби стіл був "щедрим", щоб і весь рік був таким. Це час відкритих дверей та гостинності, коли кожен, хто завітає до хати, має бути щедро почастований.
Містерія маски і ритуального танцю
Перевдягання на Маланку – це не просто гра, це містерія. Маска дозволяє людині вийти за межі власної особистості, на короткий час стати кимось іншим – демоном, твариною, старою бабою чи молодим Василем. Ця трансформація має глибокий психологічний та ритуальний сенс. Вона дозволяє "випустити" накопичені емоції, подолати страхи, а також символізує перехід, зміну стану, народження чогось нового.
Ритуальні танці "виряджених" часто імітують працю хлібороба, тварин, або є елементами імпровізованих сценок, що висміюють людські вади. Цей сміх, який на перший погляд здається безтурботним, має очисну силу, відганяючи зло і приносячи радість та життєву енергію. Маланка – це живий театр, де кожен є і актором, і глядачем, співтворцем давньої традиції, що знову і знову оживає в серці української зими.
