Масляна – це рухоме свято, що відзначається за тиждень до Великого посту, а його дати змінюються щороку. Зазвичай воно припадає на кінець лютого або початок березня.
Масляна, або як її ще поетично називають, Колодій, Сиропусний тиждень чи Запусти – це одне з найяскравіших, найколоритніших та найбажаніших свят в українському народному календарі. Це не просто тиждень гучних забав та смачної їжі; це глибоко символічний період, що стоїть на порозі між зимовим холодом і весняним пробудженням, між розгулом плоті та духовним очищенням Великого посту. Це свято прощання з пануючою зимою, її білим полотном і кришталевою тишею, та радісне вітання життєдайної весни, що обіцяє оновлення, тепло та щедрий урожай.
Походження свята
Історія Масляної сягає глибокої давнини, корінням своїм вона вростає у дохристиянські, язичницькі вірування наших предків, тісно переплітаючись із культами сонця, родючості та поклоніння силам природи. Це свято є яскравим прикладом синкретизму, де давні обряди та символи гармонійно співіснують з пізнішими християнськими нашаруваннями.
Язичницькі витоки
Спочатку Масляна була присвячена вшануванню Сонця, яке, як вірили давні слов'яни, починало набирати силу після довгої зими. Круглі, рум'яні млинці та вареники з сиром, щедро змащені маслом, символізували сонячний диск, його життєдайну енергію та обіцянку майбутнього тепла. Ці страви були не просто їжею, а сакральним приношенням божеству.
"Масляна – це міст між холодною зимою та квітучою весною, час, коли душа готується до оновлення, а тіло – до посту, символізуючи вічний кругообіг життя."
Свято також було пов'язане з аграрними культами, закликанням родючості землі. Вважалося, що чим веселіше і щедріше провести цей тиждень, тим багатшим буде врожай, тим плодючішою стане земля. Саме тому невід'ємною частиною святкування було спалювання опудала Зими – Марени, що символізувало не тільки її проводи, а й звільнення місця для приходу весни – Лелі.
Християнське наповнення
Із приходом християнства на Русь, давні обряди не були повністю викорінені, а адаптовані та інтегровані в новий календар. Масляна перетворилася на Сиропусний тиждень – останній тиждень перед Великим постом. У цей період вже не споживали м'яса, але дозволялися молочні продукти, яйця та риба, звідси й назва "сиропусний". Головним християнським змістом цього тижня стала підготовка до посту, примирення з ближніми, прощення образ, очищення душі перед періодом суворого утримання. Це був час для налагодження стосунків, відвідування рідних та друзів, щоб увійти в піст з чистою совістю та відкритим серцем.
Як святкують в Україні
Українська Масляна має свої особливі риси та традиції, що відрізняються від російських, зокрема акцентом на варениках, а не лише млинцях. Кожен день тижня мав своє символічне значення, наповнений певними ритуалами та забавами.
Смачні обряди та частування
Центральне місце на святковому столі займали, безумовно, вареники – символ добробуту та ситості. Їх готували з різноманітними начинками: сиром, картоплею, капустою, але найпопулярнішими були вареники з сиром та маслом. Господині змагалися у випіканні найсмачніших та найпишніших вареників, запрошуючи сусідів та родичів на щедрі гостини. Млинці, хоч і були присутні, не мали такого домінуючого значення, як, наприклад, у сусідів.
"На Масляну вареники з сиром – то не просто їжа, а ціла філософія достатку, родинного затишку та прощання з буденністю перед очищенням."
Серед інших страв обов'язковими були сирники, оладки, пироги, молочні каші та, звісно, рясна кількість масла та сметани. Цей тиждень був справжнім бенкетом, що передував сорокаденному посту, тому люди намагалися наїстися досхочу, насолоджуючись різноманіттям страв.
Родинні зв'язки та забави
Масляний тиждень був часом активного спілкування та зміцнення родинних зв'язків. Люди ходили в гості один до одного, запрошували кумів, сватів, зятів та невісток. Кожен день мав свої "візитові" правила:
- Понеділок "Зустріч" – починали пекти вареники та млинці, споруджували опудало Масляної.
- Вівторок "Загравання" – це день для молоді. Парубки та дівчата збиралися разом, знайомилися, каталися на санях, шукали собі пару. Часто відбувалися обряди сватання.
- Середа "Ласунка" – зяті йшли до тещ на вареники чи млинці. Це був день щедрих частувань та примирення.
- Четвер "Розгуляй" – починалися масштабні гуляння, катання на конях, кулачні бої, взяття снігових фортець. Всі справи відкладалися до кращих часів.
- П'ятниця "Тещині вечірки" – тепер теща мала йти в гості до зятя, якого пригощали смаколиками.
- Субота "Зовицині посиденьки" – молоді невістки запрошували до себе сестер чоловіка (зовиць) та інших родичок, пригощали їх та обдаровували дрібними подарунками.
- Неділя "Прощена" – найважливіший день. Усі просили один в одного пробачення за минулі образи, щоб очистити душу перед постом. Вечором урочисто спалювали опудало Масляної, символізуючи проводи зими та всіх негараздів.
Опудало Масляної та обряди проводів
Одним із найколоритніших елементів української Масляної було створення та спалювання опудала, яке називали Колодій або Марена. Його робили з соломи, одягали у жіночий одяг, прикрашали стрічками та намистом. Ця лялька символізувала зиму, холод, старе та віджиле.
Протягом тижня опудало могли носити селом, з ним співали пісні, водили хороводи. Кульмінація наставала в Прощену неділю, коли Марену урочисто виносили за межі села або на пагорб і спалювали на великому багатті. Полум'я мало очисну силу, відганяючи злі духи та хвороби, а дим, що піднімався до неба, ніс молитви про щедрий урожай. Часто під час спалення співали обрядові пісні, закликаючи весну:
"Ой, весна-весночко, де ти зимувала?
Ой, у лісі темному, в хаті кам'яній.
А тепер виходь, весно, сонце принесемо!"
Після спалення опудала молодь стрибала через багаття, вірячи, що це очистить їх від гріхів і принесе здоров'я. Попіл розкидали по полях, щоб земля була родючою.
Масляна в Україні – це не лише свято шлунка, а й свято душі, що наповнює її очікуванням дива, вірою в оновлення та незламністю народних традицій, які, незважаючи на століття, продовжують жити в серцях українців.
