6 травня (за Григоріанським календарем) / 23 квітня (за Юліанським календарем) – Весняний Юрій
9 грудня (за Григоріанським календарем) / 26 листопада (за Юліанським календарем) – Осінній Юрій
Зі сторінок сивої давнини, крізь шарудіння віків та мерехтіння свічок у старовинних храмах, до нас долинає відлуння імені – Георгій. Святий Георгій Побідоносець, чиє ім'я стало синонімом непереможності духу, відваги та світла, що розганяє морок. Це не просто ім'я, а ціла епопея віри, мужності та жертовності, що надихає людство вже понад півтора тисячоліття. Його образ – вершник на білому коні, що пронизує змія списом – несе в собі глибокий символізм, що виходить за межі простої легенди, перетворюючись на вічний маяк надії та боротьби добра зі злом. В Україні, як і в багатьох інших християнських країнах, шанування Святого Георгія вплелося у саму тканину народної пам'яті, злившись із давніми аграрними культами та козацькою звитягою, давши початок улюбленим святам, що відзначаються двічі на рік.
Святий Георгій у віках
Хто такий святий Георгій
Георгій, чиє ім'я в перекладі з грецької означає "землероб", був воїном Римської імперії, походив із Каппадокії (сучасна територія Туреччини) і служив у війську імператора Діоклетіана. Це був період, коли християни зазнавали жорстоких переслідувань, і Георгій, будучи таємним послідовником Христа, не зміг змиритися з несправедливістю. Він відкрито визнав свою віру перед імператором, відмовившись принести жертви язичницьким богам. За це його піддали нелюдським тортурам, що дивують своєю жорстокістю. Проте, жодні муки не змогли зломити його дух, а його стійкість та чудеса, що відбувалися під час катувань, навертали багатьох до християнства. У 303 році Георгій був обезголовлений, ставши мучеником за віру. Його незламна воля та відданість ідеалам перетворили його на одного з найбільш шанованих святих у християнському світі.
Легенда про дракона та її значення
Найбільш відома легенда про Святого Георгія, що утвердилася в народній свідомості та іконографії, розповідає про його перемогу над жахливим драконом, який тримав у страху ціле місто в Лівії. Звір вимагав щоденних жертв, і зрештою черга дійшла до царської дочки. Саме в цей критичний момент з'явився Георгій на своєму білому коні.
"Лицарська доблесть, освячена вірою, завжди знаходить свій шлях крізь темряву, аби захистити невинних і пролити світло істини."
Він вступив у смертельний бій із чудовиськом і, за допомогою Божої благодаті, вразив його списом, врятувавши принцесу та все місто. Ця легенда має глибоке алегоричне значення: дракон символізує язичництво, зло, гріх та хаос, тоді як Святий Георгій – це торжество християнської віри, світла, порядку та перемоги над темними силами. Ця розповідь закріпила за ним титул Побідоносця, втіленням хоробрості та захисника всіх скривджених.
Витоки свята
Народження культу
Культ Святого Георгія почав поширюватися одразу після його мученицької смерті. Місце його поховання в Лідді (сучасний Лод, Ізраїль) стало місцем паломництва. Свідчення про його шанування з'являються вже в IV столітті, і згодом його образ як великомученика і покровителя воїнів поширився по всій Візантійській імперії, а потім і в Західній Європі. Його незламний дух, мужність і готовність пожертвувати життям за віру знайшли відгук у серцях вірян, особливо серед військових.
Утвердження календарної дати
Офіційне встановлення дня пам'яті Святого Георгія пов'язане з освяченням церкви, зведеної на його честь у Лідді. Традиційно, ця подія припадає на 23 квітня за Юліанським календарем (6 травня за Григоріанським). Ця дата стала головним днем його вшанування, відомим як Георгіїв день, або, як його любовно називають в Україні, Весняний Юрій.
Юріїв день осінній
В Україні та інших слов'янських землях, крім весняного свята, існує ще одна важлива дата, пов'язана зі Святим Георгієм – 26 листопада за Юліанським календарем (9 грудня за Григоріанським), відома як Осінній Юрій. Ця дата має свої корені не стільки в житті святого, скільки у народних традиціях, пов'язаних із сільським господарством.
"Час, коли земля готується до зимового сну, а людина підбиває підсумки своєї праці – і тоді Святий Георгій стає покровителем завершених справ і збережених врожаїв."
На Осіннього Юрія, ще з часів Київської Русі, було прийнято розраховуватися із землевласниками, переходити від одного господаря до іншого, завершувати основні польові роботи та переганяти худобу на зимові стійла. Це свято стало своєрідною межею, що відділяла господарський рік і знаменувала перехід від активної праці до зимового спокою.
Традиції святкування в Україні
Весняний Юрій – пробудження землі
Весняний Юрій, що припадає на 6 травня, в Україні вважається одним з найважливіших свят, що символізує пробудження природи, розквіт зелені та початок нового землеробського циклу. Це день, коли земля остаточно скидає зимові пута, а худоба вперше виганяється на пасовища. З цим святом пов'язано безліч обрядів, спрямованих на забезпечення урожаю, приплід худоби та загальний добробут.
- Вигін худоби на пасовища
Господарі урочисто виганяли корів та овець на першу весняну траву, освячуючи їх гілочками верби, кроплячи святою водою та промовляючи обереги. Вважалося, що сам Святий Юрій оберігає худобу від хижих звірів та хвороб.
- Обряди "обходу полів"
Священники або старші господарі обходили поля, освячуючи їх, молилися за багатий урожай і захист від негоди.
- Збирання роси
Юріївська роса вважалася цілющою, здатною надати красу та здоров'я, тому дівчата рано вранці збирали її, вмивалися нею.
- Спеціальні страви
На Весняного Юрія пекли обрядовий хліб, варили каші, що символізували достаток.
Осінній Юрій – підсумок року
Осінній Юрій (9 грудня) в Україні має інше значення, ніж весняний, але не менш важливе. Це свято підведення підсумків річного землеробського циклу, час розрахунків і переходів.
- Розрахунки та переходи
Історично цей день був кінцевим терміном для орендарів та наймитів розрахуватися з панами та переходити до нових господарів. Звідси походить відомий вислів: "Ось тобі, бабо, і Юріїв день!", що означав завершення термінів і необхідність виконувати обіцянки.
- Введення худоби до стійл
Якщо на весняного Юрія худобу виганяли, то на осіннього її остаточно заганяли до зимових приміщень, готуючись до холодів.
- Оцінка врожаю
Це був час оцінки зібраного врожаю, планування запасів на зиму.
Символіка та обряди
Святий Георгій Побідоносець у народній свідомості України є не тільки покровителем землеробства та скотарства, а й захисником від усіляких бід, уособленням сили та мужності. Його образ на іконах та фресках, з яких він постає вершником, що вбиває змія, є постійним нагадуванням про перемогу світлих сил над темними.
На свято Юрія дівчата плели вінки з перших весняних квітів, ворожили на судженого, співали веснянки, що були наповнені проханнями до святого про щасливе заміжжя та добробут. Звучали й спеціальні "юріївські пісні", що прославляли весну, пробудження природи та просили захисту для полів і худоби. У багатьох регіонах України цього дня випікали печиво у формі тварин – корівок, коників, що також мало символізувати приплід і достаток.
Георгій у козацькій славі
Для українського козацтва Святий Георгій мав особливе значення. Будучи воїном-мучеником, він став небесним покровителем воїнів, захисником вітчизни та символом незламного духу в боротьбі за свободу. Образ Святого Георгія на козацьких прапорах та іконах надихав на подвиги, вселяв віру в перемогу над будь-яким ворогом. Його слава як Побідоносця органічно вписалася в героїчний епос українського народу, підкреслюючи прагнення до справедливості та готовність відстоювати свої ідеали.
